Команда музею за підтримки Український культурний фонд розпочинає проєкт «Диджиталізація історичної колекції метеликів Івана Верхратського». Популяризація українських наукових досліджень та збереження унікальних природничих колекцій - важливі місії нашого музею. Саме тому метою проекту є актуалізація, збереження та популяризація наукової природничої спадщини цього видатного українського натураліста, педагога, мовознавця, письменника, громадського діяча, дослідника мови та фольклору лемків. Маємо на меті оцифрувати збірку знаного вченого, що зберігається в стінах нашого музею та зробити її більш доступною. Слідкувати за результатами проекту можна у цьому розділі сайту, а також на сторінці музею у Facebook ( https://www.facebook.com/LvivMuseum )
Хто ж такий Іван Григорович Верхратський?
Особистість непересічного науковця та активного громадського діяча Івана Верхратського вражає, адже в сферу його наукових інтересів входили природознавство, мовознавство та етнографія. Він був активним членом товариства Просвіта та дійсним членом Наукового товариства ім. Шевченка у Львові й першим головою його математично-природничо-медичної секції. Дослідник заклав основи української науково-природничої термінології працею «Початки до уложення номенклатури й термінології природописної, народної» (оригінал «Початки до уложення номенклятури и терминологиі природописноі, народнёі») (1864), уклав «Матеріали до словаря зоологічного» (Вечерниці, 1863, № 1, 2), перший латинсько-німецько-український словник з природничої номенклатури і термінів (1864—1908, вип. 1—7), «Реєстр місцевих ботанічних термінів і номенклатури». Також Верхратський є автором підручників для гімназій з ботаніки, зоології й мінералогії.
Окремої уваги заслуговує доробок вченого у царині української діалектологіі та лексикології - дослідження Верхратським буковинського, лемківського та інших діалектів. Дослідник у1887 та 1899 здійснив наукові подорожі на територію теперішньої Словаччини, де вивчав фольклор лемків південних схилів Карпат.
Багатогранний вчений формував навколо себе коло освідчених, талановитих людей. Про нього як про вчителя згадують І. Франко та М. Мельник.
Колекція метеликів Івана Верхратського у Державному природознавчому музеї
Доктор І. Верхратський передав ентомологічну колекцію до музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Зібрання передавалось двічі: 1905 року вчений подарував колекцію метеликів у кількості приблизно 10 тис. одиниць та у 1918-1919 - обсяг другої частини, що містила збори твердокрилих та інших комах, невідомий.
Вчений збирав матеріал упродовж багатьох років у різних місцевостях Галичини (зокрема на Зх. Поділлі), Буковині, Закарпатті та за кордоном (в околицях м. Трієст, Італія). Колекція склала основу ентомологічного відділу Музею НТШ та містила збори метеликів, твердокрилих та інших комах.
Після того як доктор, член НТШ А. Штекль та ентомолог С. Полянський упорядкували колекцію Верхратського, вона була перенесена у 80 дерев’яних засклених коробок - таким був обсяг колекції на 1929 р.
Згадана друга частина колекції, подарована Музеєві НТШ у Львові, становила збори жуків та інших комах. Вона була у значно гіршому стані. У зв’язку із браком консервації в роки війни 1914-1918 років, на жаль, більшу частину матеріалів знищили комахи. У 1940 році усю колекцію передано у фонди Державного природознавчого музею.
Загально колекція налічує більше п’яти тисяч одиниць, зібраних наприкінці XIX – на початку XX століть. Зберігаються екземпляри видів лускокрилих, що є рідкісними для України та занесених до Червоної книги.
Як же відбувається оцифрування колекції метеликів І. Верхратського?
Першочергово ентомологи проводять кропітку і часом непросту роботу по розшифруванню позначок на етикетках під кожним об’єктом колекції. Саме етикетка містить найважливішу інформацію про те де, коли і ким був зібраний зразок. В ентомологічних колекціях етикетки маленького розміру і кріпляться під об’єктом тією самою ентомологічною голкою, якою закріплена комаха.
Так як ентомологічні фонди є одними із найвразливіших та самі об’єкти є крихкими та легко пошкоджуються - ця робота виконується дуже обережно. Уся інформація із етикетки, а також географічні координати місця збору вносять до центру даних Біорізноманіття України. Окрема частина процесу оцифрування - це фотографування комах, адже зображення об’єкту може дати багато як наукової інформації, так і познайомити із красоюта різноманіттям метеликів колекції І. Верхратського. Одним із результатів цього проєкту є віртуальна колекція метеликів. Переглядаючи віртуальну колекцію ви можете побачити самих метеликів, а також оригінальну етикетку кожного зразка. Робота над диджиталізацією продовжується і віртуальна колекція метеликів І. Верхратського поповнюється новими зображеннями комах.
Для того щоб ознайомитися із збіркою вченого необхідно перейти за вказаним посиланням:
http://dc.smnh.org/gallery-collection/item/3
Зустріч з колегами. Для команди музею важливо розповідати та знайомити наших відвідувачів та читачів із результатами роботи. За підтримки Українського культурного фонду у Державному природознавчому музеї НАН України відбулася бесіда-зустріч про оцифрування природничих колекцій. Ми розповідали про проєкт «Диджиталізація історичної колекції метеликів Івана Верхратського». Науковці нашого музею Катерина Гуштан та Володимир Різун розповіли про важливість та особливості оцифрування природничих колекцій на прикладі колекції метеликів Івана Верхратського. Відвідувачі змогли глибше познайомитися із вперше оприлюдненою завдяки диджиталізації, збіркою метеликів, дослідивши віртуальну колекцію на сайті центру даних «Біорізноманіття України». У заході взяли участь: спікерка проекту Звенислава Мамчур, Богдан Тихолоз, Роман Чмелик, Ігор Кожан, Михайло Кобрин, Тарас Різун. Були присутні колеги з Дім Франка - Franko House, Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького, Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької у Львові, Львівський історичний музей, Територія Терору, ЯМаріуполь, Інститут Екології та інших музеїв та установ. Відзначили роль та необхідність проєктів з оцифрування та збереження колекцій, особливо у ці важкі часи для України.
Важливою частиною проєкту стала освітня складова, адже команда музею мала можливість поділитися своїм досвідом та знаннями із молоддю та студентами. В ході виконання завдань проєкту були проведені зустрічі із студентами Львівського фахового коледжу ЛНУП та кафедри Екології ЛНУ імені Івана Франка. Для них була підготована лекція «Важливість колекції метеликів Івана Верхратського та її оцифрування», а також презентація про диджиталізацію фондів. Студенти мали змогу побувати у фондах, та унікальну можливість наживо побачити частину колекції метеликів. Студенти Техніко-економічного фахового коледж НУ «Львівська політехніка» були присутні на бесіді-зустрічі обговоренні проєкту.
Ми намагалися розповісти колегам науковцям та музейникам про нашу роботу по оцифровуванню фондів та спадщину видатного вченого. З цією метою члени команди виступали на конференціях та засіданні Наукового товариства Шевченка. Для популяризації проєкту ми створили інформаційний буклет, який можна побачити перейшовши за посиланням: (https://drive.google.com/file/d/11j0L0vU60F-pXpjs3B2TAmk-4D7hLufQ/view?usp=share_link )
Отже, окрім віртуальної галереї, для якої ентомологами нашого музею було зроблено більше 4 тисяч зображень метеликів та етикеток, можна відзначити кілька результатів проєкту. Зразки колекції заінвентаризовані - створена картотека, що містить більше 2 тисяч записів. Картотека зберігається у ентомологічному фонді музею. Етикетки були оцифровані та внесені до центру даних «Біорізноманіття України» (http://dc.smnh.org/), а також створено електронний каталог, ознайомившись з яким можна дізнатися більше про види комах представленні в колекції, а також де і коли збирав їх Іван Верхратський та як їх досліджував.
Ми вдячні за співпрацю, підтримку ідей та популяризацію нашої роботи спікерці проєкту Дзвінці Калинець-Мамчур. Дякуємо колегам із музеїв Львова, колегам з Інституту екології Карпат, Інституту зоології ім. Шмальгаузена, Державного музею природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, Української природоохоронної групи (UNCG) за поради, підтримку та участь у заходах в рамках проєкту, Українському культурному фонду за фінансову допомогу у реалізації проєкту.
